Drevo - Нащо мені море золотаві гори

Нащо мені море золотаві гори
Коли ми з тобою не двоє
Не світяться зорі не бушує море
Ходимо ми не знайомі

Життя будівля й вистачає сил
Перетерпіти всю цю біганину
Щоб у кінці від змаху крил
Ми опинились вище ніж хотіли
Як постріл поцілунок віри
Вкриває нас теплом і добротою
І можна залишитись просто сірим
Ти хочеш фарб ходімо я з тобою
Ці фарби особливі надто
Кінця кінців у них уже не буде
Згадай як двадцять літ тому назад
Так як сьогодні виходила ти в люди