Енджі Крейда - Попіл

А ми просто фрагменти в безмежному просторі світу
Ми з'явились щоб зникнути у конкретний момент
Життя таке коротке, таке багато встигає змінитись
Залишив по собі чистим бодай свій короткий момент
Що стало трохи ліпше, світ може бути іншим
І нехай не для нас, та стане трохи світлішим
Трохи світлішим, іншим, ліпшим
І нехай не для нас, та стане трохи світлішим
Трохи світлішим

Люди так подібні на попіл
Білі ззовні і чорні, коли розітреш
Вони, мов риба, пірнаають кожен в свою безодню
І падають вниз, безодня ніколи не мала меж